Я хочу розпові сти тоб і історію... Історію однієї маленької дівчинки... На перший погляд ВОНА була звичайною дитиною і нічим не відрізнялася від своїх однолітків. Але це було лише на перший погляд... Давай я розповім тобі все з самого початку. ЇЇ батьки навчалися в одному класі. Після школи вони одружилися. Через кілька місяців в них народилася дитина. Але це не була наша дівчинка, це була її сестра, яка відіграла немалу роль в ЇЇ житті. ВОНА з ’ явилася через 7 років після цього. В ту ніч ЇЇ батько їхав п ’ яний на тракторі і перевернувся в канаву... Ні – ні він не помер. Нащастя він залишився жити, чи навпаки на нещастя, тоді вона ще цього не знала. ВОНА стала ранньою пташкою, оскільки з ’ явилася на цей світ о 7 годині ранку. Коли вона підросла ЇЇ мама жартувала, кажучи: «Ти напевно ще не поснідала була і не виспалась, тому постійно голодна і хочеш спати». ЇЙ виповнився лише рік коли ЇЇ відправили в дитячий ссадочок. Ти здивувався? Нічого дивного... ЇЇ тато сказав, що не збирається годувати маму задарма, тому вона пішла працювати. Ну що, я тебе хоч трішки зацікавила? Якщо так, то це добре. Цікаво, чому я саме тобі це розповідаю? Навіть не знаю... Просто здалося, що ти вмієш вислухати. Надіюсь, що я не помилилась... ВОНА росла... ЇЇ виховували мама та сестра. ВОНА їх дуже любила... Мама, сестра, брат були самими близькими для НЕЇ людьми. Всі і все, що дівчинку оточувало отримулало ЇЇ любов сповна... Всі крім ЇЇ батька... Ні, не можна сказати що ВОНА його не любила, просто ЇЙ здавалося, що він не потребує ЇЇ любові. Кожного разу коли батько приходив п ’ яний ЇЇ серце колотилося, напевно хотіло вискочити з грудей... Вона боялася його... боялася чи буде він сьогодні скандалити чи ні. ВОНА боялася, але намагалася нікому не показувати свій страх, намагалася бути мужньою. І ніхто не знає чого ЇЙ це було варто... Знаєш, в НЕЇ не було справжніх друзів... ЇЇ сім ’ я була ЇЇ другом. ВОНА не цікавилася тим, чим цікавилися ЇЇ однолітки. ЇЙ набагато було цікавіше, коли брат брав ЇЇ в спортзал, або коли сестра розповідала про свої проблеми...Але знаєш що їх об’єднувало найбільше? Ні! ти не здогадався! Звичайно, вони любили один одного, але було дещо більше. Їх об’єднував страх... Така собі боротьба за виживання. В них була спільна мета захистись від батька та захистити маму. Ти напевне вже почав жаліти нашу дівчинку? Якщо так, то не потрібно цього робити... Знаєш чого найбільше ВОНА не любила в своєму житті? Жалості... Адже, ВОНА лише хотіла щоб ЇЇ любили... ЇЙ виповнилося 10 років, коли сестра поїхала навчатися та 12 коли дім залишив брат. Разом з ними поїхала частинка ЇЇ сердечка. Вона боялась відійти на крок від мами, тому що не знала чого очікувати від батька... Ось так і жила... Декілька раз хотіла накласти на себе руки... Навіть тримала в руках лезо і намагалась різати вени, але на щастя не змогла. Хтось ЇЇ втримав. Тоді вона ще не розуміла Хто... ЇЇ 14 день народження майже зівпав з Великоднем. Це був один з найкращих днів в житті. Були всі, крім батька. Він з ’ явився ввечері. П ’ яний та без настрою... Поліз битися до мами, брат захищав їх, як міг, але 50 кілограм проти 100 сам розуміш. Він був досить мужнім. Тримаючи батька, випихав їх по одній з дому... а потім вибіг і сам. Вони ховалися у сусідів, а коли батько заснув, зібрали речі і пішли, самі не знаючи куди... По дорозі було прийнято рішення поїхати до бабусі. На вулиці було темно, була ніч. Але вони йшли. Всі були засмучені. Тільки не ВОНА... ВОНА раділа. Раділа, що покинула те місце, місце де ЇЙ було так погано. До ранку вони подолали майже 20 кілометрів і мали вже від’їжджати, але... не поїхали, а повернулися назад... ЇЙ було боляче, дуже боляче... В одинадцятому класі ВОНА вже хотіла кидати школу і переїздити до бабусі... Того дня здається була п’ятниця. Перед уроками ВОНА завжди спала до останнього і цей день не був виключенням. Ще не було 7 годин як ВОНА прокинулася від криків... Кричала мама. Вибігши з своєї кімнати, ВОНА побачина, як батько б’є маму. ВОНА накинулась на нього стала поперед мами і розмахувала руками... била по чому бачила. Він відійшов, подивився в дзеркало і, побачивши кров на щоці, ошаленів і хотів вже кидатися на НЕЇ... Але вони з мамою вже стояли на сходинках в під’їзді. Він підбіг до НЕЇ, щоб вдарити, але не встиг, оскільки ВОНА і мама вже кричали на весь під ’ їзд. Вибігли сусіди... Він побіг, ВОНА знала куди, після вчорашнього йому потрібно було похмелитися, тому довго не думаючи, вони зібрали речі і цього разу вже поїхали. ВОНА 2 тижні жила в сестри. Мама ж через тиждень повернулася додому. Всі переконували ЇЇ повернутися, казали що він розкаявся... ВОНА зламалася, про що не раз жаліла. Цікаве життя, чи не так? Знаєш ВОНА була слабкою... Слабкою духовно, морально. Все чого ВОНА не очікувала буквально збивало ЇЇ з ніг. Найменша образа наносила на ЇЇ серце глибоку рану, яка заживала місяцями, іноді навіть роками... Але знаєш знайшовся Той, Хто залікував всі ЇЇ рани, Той, з Ким вона забувала про біль і не просто забувала, а біль просто покидала ЇЇ серце. Ти напевно подумав про такого собі принца на білому коні. Ні це був не принц... Принаймні не той принц, про якого ти подумав. Тобі розповідали в дитинстві про Бога? ЇЙ розповідали... Вона знала, що Він грізний, серйозний, і що з ним жартувати не можна. Можливо, ВОНА навіть Його боялась... ЇЙ було приблизно 10 років, коли мама почала ходити до церкви. ВОНА також ходила, проте не можна сказати, що ЇЇ це сильно тривожило. Коли ЇЙ було погано вона кричала до Бога, виставляла йому претензії, як Він посмів послати ЇЙ таке, чому Він не захистив... А Він захищав... Він не раз рятував ЇЇ життя. Коли ЇЙ було 2 роки ВОНА ледь не втонула. Впала в шубці в канаву і ніхто цього не бачив. ЇЇ випадково помітив сусід який проходив поруч... Ти не віриш, що це Божа робота? Ну добре. А що ти скажеш на такий випадок. Їй було біля 12ти років. Була зима... Ввечері ВОНИ з мамою лягли спати. Батько прийшов додому п’яний. Включив газ і не запалив його. В квартиру 3 години йшов газ. Мама прокинулась, бо захотіла в туалет. Почула на кухні шум, коли зрозуміла що це – вимкнула газ. В кухні не було навіть запаху газу. Тепер ти віриш що Бог не раз рятував ЇЇ життя? Лише Він міг, тому що більше не було кому. Після школи ВОНА вступила до університету. З каменем на серці покидала домівку, не знаючи, що буде з мамаю. Але знаєш, знову втрутився Бог. Скільки раз ВОНИ намагалися виманити батька з дому, щоб він перебрався до себе в хату та все було марно. Цього ж разу ВОНА просто молилась, просила Бога, щоб Він вирішив цю проблему. І знаєш Він вирішив! Через кілька місяців батько переїхав до себе... Надіюсь ти вже не будеш заперечувати і казати, що БОГ ТУТ НІ ДО ЧОГО. Вона відкрила своє серце для Бога. Там поселилась любов, прощення... Знаєш що найбільше ЇЇ тягнуло назад? Образа на батька... Вона злилась на нього і це не давало їй спокою. Але одного разу ВОНА вирішила пробачити, розуміючи, що неправильно тримати все в собі, ВОНА просто віддала це Богу і пробачила... Я не можу сказати, що вона забула все, що з НЕЮ відбувалося. Ні... Таке забути не можливо, але коли ВОНА згадує своє минуле воно вже не приносить нестерпний біль та неспокій... Воно приносить ЇЙ вдячність Богу за те, що Він звільнив ЇЇ від цього. Вона любить свого батька. Він не дав ЇЙ любові, але ЇЙ дав любов ЇЇ Небесний Батько. Він замінив ЇЙ справжнього... ВОНА пізнала Бога з іншої сторони, як люблячого, ніжного, доброго, самого найкращого Татка в світі, І ВОНА Йому вдячна... Я напевно вже зовсім стомила тебе своєю розповіддю. Зараз нашій дівчинці вже майже 20 років. Не думай, вона не стала досконалою, їй часто приносять біль. Вона теж може когось образити... але вона навчилась прощати та просити пробачення, і я думаю це саме головне... Чи ти хочеш мені заперечити?????
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
Проза : Забытые Двери - Fylhbfyjd Gfdtk Не совсем в формат сайта.История создания такова 6долго и упорно пытался пробить рубрику "Мегаполис в печатном издании,на Родине не приняли,просил случайных знакомых передать в издания их города,но ответа не поступало,пробивался через коммерческие издания ,отчего приходилось работать сутки через день,недавно послал в листудию "Белкин " с нижеследующей исповедью:
Исповедь Фореста Гампа
Повторю телефон Димы. Не знаю настолько уж он знаменит вм вашем
> ВУЗе ,сколь себя обрисовывает...89272864201.Познакомились мы так:
> работал на заводе ,сходил с ума от первой поздней любви (в
> 22!!!года),писал на станке безграмотные стихи и брал дни в счёт отпуска для поездок на историческую Родину. Услышал ,что некто Дима Першин устраивает вечер памяти
> поэта-земляка Седова. У Александра Палыча Седова трагическая
> судьба-выкормыш А Н Калашникова ,будучи актёром ,он много колесил по
> стране ,потом оказался на Родине ,спился ,опустился до ДД на базарном
> радио ,к 40 ни семьи ,ни кола ,ни двора ,накушался таблеток ,опочил ,
> горя не выдержала старуха -мать ,выносили 2 гроба .Известности поэта
> он не сыскал и после смерти ,вспоминают лишь кучка людей. Я долго
> искал сборник этого автора ,удалось купить брачок в
> типографии. Читая ,плакал :я нал уже какие эмоции порождают подобные
> строки. Потом узнаю ,Дима устраивает литобъеденение . Сходил, не
> привычный к подобному ,чувствовал себя не в своей тарелке: какие -то
> старики обсуждают стихи о УХЕ ИЗ КОТА .Дима предложил поступать в
> Литературный ,разбередив старые раны – ведь мечтал об этом с д\с . А тут у меня начались домашние
> проблемы ,больницы. За это время сей литсоюз распался. Одного старика
> муж сей пихал в местный журнал ,со мной занимался по субботам ,пихая в
> Литературный. Группу инв-ти я не получил -не было взяток ,устроиться
> со справкой на лёгкий труд -нереально ,первая любовь не и без моей помощи поступила в медучилище и вышла замуж ,а я оказался в Церкви, где один священник посулил помощь в получении образования. В это время
> он поминал Бикмуллина (мужик пахал на мебельном комбинате ,после
> смерти выяснилось, что -академик. Вроде ,его труд защитили как
> диссертацию ,а потом издали книгой под чужим именем, вроде выпивал от
> этого, а потом сердце не выдержало.)На этом вечере познакомился с
> Лёшей Куприяновым -я давно предлагал Диме пообщаться с ним, но тот
> орал, что рабочие- быдло, мордовский эпос в зачаточном
> состоянии, православные –лукавые ,а в самиздате 90х все
> графоманы ,а я –эгоист ,фаталист и интроверт. Мнение ,что написание некрологов коммерчески выгодно меня
> коробило Раз так достал, что я читаю ненужную литературу, что я
> приволок ему кипу своих книг- Золю, Бальзака и Стельмаха "Думу о
> тебе",после чего он стал их читать. А меня познакомил С
> произведениями Саши Соколова И вот Дима, обозначающий меня
> эгоистом, интровертом ,шизофреником, достоевским и прочая заявляется ,в
> Храм, выдёргивает меня во время службы из Алтаря ,обозначает
> мракобесом, упрямым мордвином ,пугает депрессией, что Церковь меня испортит, там всех пугают адом придирается к
> обуви. потом заявляется через 3дня с думой, что мне надо в
> семинарию. Потом в день когда мне надо было уже быть в Литературном
> через общую знакомую интересовался моей судьбой .НО то что он
> отправил оказалось не добирающем положенного объёма, а он любил в моих
> строках выдёргивать любые зачатки духовного. Я заработал, послал то что сам
> хочу и как хочу -и прошёл...Тут умер священник ,отчего я не поехал в Москву после вызова из Литературного. У гроба его мы встретились с Димой , тогда ещё с косичкой. Я не поехал и после второго вызова –всё надеялся, не смотря на отсутствие возможностей ,сперва чего –то достичь. Потом мы не виделись. я полностью был в
> ауре православия -и то было самым лучшим временем моей жизни. Видел
> его редко и случайно, знал что в музыкалке ставит голос, раскручивает
> свою группу .У мызшколы советовал о снятии полдома у старухе в Пензе и устроиться педагогом ,а ещё искренне радовался,что я не испорчен Церковью .А я уже побывал в Монастыре,где не получил благословения на творчество,пытался уйти из Церкви и написал психологическую работу (www.serbin1.narod.ru ),кою, не смотря на заверения препода никуда до сих пор не пристроил, ибо это считается неугодным Богу. Раз пересёкся с ним на квартире его мамы, где он жил
> после нового развода ,он вспоминал мою обувь, из-за которой на меня не
> посмотрят девушки. Знал бы как смотрели когда в дедовых обносках
> ходил до 20 лет...Дима продолжал ставить театральные зрелища ,на которые я не ходил, т. к. чувствую себя в подобной атмосфере не в своей тарелке. А потом окончательно ушёл из Церкви ,т .к. там пытались склонить на свою сторону ,а я не хотел отрекаться от творчества. Дальше я болтался по городу. Тут предложили это место
> корреспондента , хотелось заявит о нём ,встретились Он позвонил в
> редакцию и наорал в трубку .Рассказывал о первых шагах в инете, звал
> с собой. Написанную статью он привычно потерял, написал новую .Многим
> людям рекомендовал его, да весь литгород тащил за свой счёт в сеть .Но
> у Димы ежедневно меняется мнение .Он ничего не помнит -2жена как -то
> его стабилизировала ,а сейчас некому. Ходил я каждый день в этот
> салон и рассказывал адресатам, какие проблемы не позволяют переслать
> Диме свои вирши .А б\п он и не будет. Он восстанавливал литклуб
> ,скачивал материалы ,находил идеи -он терял и забывал Пошёл потом на
> мойку .Надеясь, что пробью рубрики о таких Димах в молодёжках и буду получать гонорары
,да их порадую ,Дим этих.. После Церкви я ,вообще, долго болтался по низко оплачиваемым работёнкам ,на которые не каждый и пойдёт. Иногда я не мог даже содержать майл , не раз закрывал ящик и пользовался обычной почтой. Зряплата когда не дотягивала и до 1- 2 тысяч рублей, сшибал в Церкви, но тупо тратился на сеть ,пытаясь выйти на диаспору афророссиян и самиздатчиков 90х,что разбегались от меня как от бабайки дети. Нередко меня убеждали, что мои попытки чего –то достичь нереальны ,а я продолжал идти вперёд. Так однажды я узнал о Иноке Всеволоде и долго надеялся, что он поможет пробиться в творчестве ,что ,конечно же ,не кормит ,а разоряет, особенно когда комп недоступнее летающей тарелки. Зашивался ,звонил ему чуть не каждый день, просил передать фото
> для оформления наборщикам, не пришёл ,в салоне подготовил папку, где
> разжевал куда и что ,не пришёл .»З.Двери» вышли на Кружевах
> -предъявил ,что ничего не показывал Потом издал уже без оформления в
> Крае Городов, отнёс его маме экз ,он его потерял. После мойки оказался в Пту,выходило меньше поди даже500 в месяц .В это время переписывался с одной девчонкой ,долго и подробно. И даже пригласил в Дивеево. Но она видела это смешным и глупым, обозначала меня наивным, эгоистом, говорила ,что использую людей и что она – не цветочек аленький и согласна пойти официанткой в ночной клуб, чтоб быть честнее. Но она ,не подозревая, вернула меня в Храм, откуда я ушёл и как прихожанин. Потом, ковыряясь в церковной грядке ,я встречу девушку, что из- за проблем с трудоустройством долго отирается при Храме за паёк. Мне она западёт душевными качествами .Однажды мы долго будем стоять в подъезде, она будет рассказывать скольких ухожёров отшила ,т. к. мечтает стать монахиней, и лишь тогда я пойму насколько смешно и глупо выглядел в переписке ,которую прекратил, кстати, пытаясь в очередной раз вернуться в духовное русло. Потом стал видеть его, Диму,
> в Храме ,где он говорил ,что...в следующей жизни будет монахом. Появление его, почти лысого, спустя года три, для меня было неожиданностью. Я попросил его сканировать фото свои для Белкина, он как всегда пообещал ,потом забыл и не захотел оформлять мой текст. Так что – на прямую к нему .Просил
> оформление послать Вам, проигнорировал ,в воскресение поцапались ,а в
> понедельник подобрал меня к себе поговорить. Учил жизни ,не давал договорить ,привычно не мог выслушать ,а я был, не смотря на хроническую трезвенность ,впервые и, надеюсь , в последний раз выпимши и мне было херово –одна девчонка брала для своего сайта мои рукописи ,а теперь из не найду
> и сватал какую-то пухленькую массажистку, а у меня ,стоит увидеть на ульце ту первую любовь по –прежнему предательски ёкает сердечко ,да и согласен остаться один или привезти с отцовой деревни девчонку из неблагополучной семьи, лишь бы за писанину не стучала сковородкой по башке. Журил что я никогда не буду классиком и сам не знаю чего хочу ,что не пишу в местную
> прессу ,где за месяц дают 700 рублей. Но это не мой уровень ,и я вырос из этих штанов
